Помовч, мій день, у тебе є цей хист.
Навіщо ти приховуєш відоме?
Нехай тепер говорить падолист
Про затишок чудовий та про втому.
Про сине небо з кляптями хмарин
Та несміливий приморозок ранній,
Про сіро-голубий аквамарин
У ідеально круглій калабані.
Не треба знов осіннього плачу,
Для цього знайдемо ми інші дати.
Помовч, мій день. І я теж помовчу.
За нас сьогодні є кому сказати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694293
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.10.2016
автор: rutzt