2012
Що мені не дозволить бути просто щасливою?
Хай собі різні проблеми падають хоч і зливою.
Навіть якщо весь світ здасться мені божевільним,
А він таким вже і є або стає повільно.
Я бачу своє життя, довге і ясне.
Ну або коротке й прекрасне.
Або, може, борони Боже, довге й нещасне - байдуже, не страшно!!
Що мені не дозволить бути просто спокійною?
Хай для когось дурною, дивною чи повільною.
Ніколи не зроблю зла. За це я відповідаю.
Може, якогось москалика застрелю і поховаю..
Ой! Філософські роздуми не йдуть щось мені на користь.
Але обіцяю - буде завжди в мене чиста совість.
Ось я сиджу тут, вже перша година,
Здохне моя нервова клітина.
Не хочу мати сюрприза-інфаркта,
Тож надобраніч. Не можу придумати риму,
Вибачайте.
Блукати тихо по лісах,
Здолати смерть, убити страх,
Нехай воно, що хоче, буде.
Нехай мене усі забудуть.
Нехай Земля чекає тихо
на лихо
на чудо,
на диво.
Усюди - самотність,
усюди не знають,
чого хочуть люди,
на кого чекають.
Чого так бояться,
від кого тікають
Від чого страждають
Навіщо? Дерева,
вода кришталева.
Ходити-блукати-бродити,
Не знати,
Ні що таке сум,
Ні що таке страх
А що значить сонце у твоїх руках?
Мені здається, життя без дива
занудне, довге і некрасиве.
Я хочу, я буду, я стану щаслива -
Тільки вділіть мені крапельку дива.
Сни, у яких змогла б я літати,
Друзів, таких, як і я, крилатих.
Далека дорога лягла щоб під ноги -
Візьму..
Ціла планета, Сонцем зігріта.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694367
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.10.2016
автор: Надійка Голобородько