Я був в раю, так, чисто випадково,
Вдалося повернутися назад.
На дверях бачив у Петра підкову
І пишний сад, який там, люди, сад!
Там грають арфи, триголосять птахи,
Дитячий хор виспівує псалми,
Там всі живі, там не буває прахів,
Там вічне сонце і немає тьми.
Там рівні всі, між них любов панує,
Ніколи не змовкають солов’ї,
Там кожен з них лише любов дарує,
Там солов’ї єдині із землі.
Та все ж таки схотілося додому,
Бо пригадались біди і війна.
Там не прожити грішнику самому,
І знаєте: - У нас самих вина!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694386
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.10.2016
автор: Віталій Назарук