[youtube]https://youtu.be/ns8HXWSQTjE[/youtube]
[b]«Я не хочу у осінь!»[/b]
Я не хочу у осінь! не хочу! Не хочу! Не хочу!
Шепочу як закляття, як істину – віщу й пророчу
Я не хочу у осінь – лишуся назавжди у літі
Не впіймати мене в золоті листопадові кліті
Я не хочу у осінь, не люблю жовто-сіру палітру
Вию вовком на місяць підвиваючи стогону вітру
Плачу крихтами криги, клянучи остогидлу вже мряку
Коли файний господар не відпустить надвір і собаку
Я не хочу у осінь – замерзло життя у троянді
І не пити вже чай на відкритій вітрам всім веранді
Не гуляти в садку, під чаруючий щебет птахів
Тільки нудно все дощ гуркотить по поверхні дахів
Завмирає життя – у природи зірвали стоп-крани
Помирає краса – несумісні з життям в неї рани
© Микола Карпець (М.К.)
*15.10.16* ID: № 694548
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694548
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2016
автор: Микола Карпець))