Поглянь довкола – це твоя земля.
Просторів цих немає за морями.
Лише отут – твої ліси й поля
І рідні трави в тебе під ногами.
То справді так: десь у чужих краях
Ситніш, тепліше, може, й спокійніше.
Та скільки не блукати по світах,
Свої місця для серця наймиліші.
Без кореня і кущик не росте –
Все, що без кореня, розкидує вітрами.
В тобі – насіння роду золоте,
Що визрівало в цій землі віками.
Принад багато за морями є,
Але у кожного із нас одна лиш мати.
Наш корінь – тут, і все отут – своє.
Й оце любити треба й захищати.
(с)Ірина Васильківська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694551
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.10.2016
автор: Ірина Васильківська