Некоронований король
Не королеві кинув перли,
Маєтки серця і душі.
Забуту в Господі юдоль,
Пізнали очі і завмерли
Слова, що впали у вірші
Молитвою; закляття теж
Некороновану пригорне, -
Закоханому й пекло - рай.
Скотилось сяйво із-за веж
Таке сліпучо-ілюзорне, -
Сріблястих крапель водограй.
Вмивались трави у росі,
Спліталися на оксамиті
Некороновані серця.
Згубились руки у косі,
В долонях заблукали миті -
І ні початку, ні кінця
Отій мелодії злиття,
Де не король, не королева
Нам привілеї роздають.
Дарують солодко життя, -
Росточки зламаного древа
Весною з осені зростуть.
14.10.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694584
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2016
автор: Ліна Ланська