Пробач, кохана, що так довго я мовчав…
Рожевий колір так Тобі пасує!
Тебе в онлайні я давно не зустрічав –
Радіє серце, в скронях кров пульсує!
Пробач мені цю паузу, благаю!
Мовчав пів осені, блукав у забутті…
На відповідь Твою я не чекаю –
Достатньо, що в моєму Ти житті…
На зустріч нашу бережу надію –
За нас молюся Господу я щиро.
Лиш Він мою здійснити може мрію –
Душі цілюще чудотворне миро…
Минула північ – Ти ж усе в онлайні.
Твій подих я, здається, відчуваю…
Хвилини ці з Тобою надзвичайні –
В туман кохання радо поринаю...
Милуюся світлиною Твоєю –
Небес блакить в очах Твоїх чарує.
Давно для мене стала Ти зорею,
Яка красу свою в ночі дарує…
Світлину Ти зробила на Покрову,
Як Богородицю народ наш величав.
За зустріч цю їй вдячний вечорову!
Пробач, кохана, що так довго я мовчав…
© S.Nemo
15-16.10.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694636
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2016
автор: Finist