Як гірко ти плачеш, маля...
Так близько твоє несвідоме
У пальцях чіпких навмання
Показує те невідоме,
Що тихо в тривогах нічних
Крадеться у душу страхами...
Дитятко, в цих сльозах гучних
Виплакуєш ти життя драми.
В сльозах невагомо-пустих
Викочуєш всю вагу світу.
Чи вистачить болю святих,
Щоб важкість цю вічну розбити?
Як щиро радієш, дитя!
Як світло ти сміхом стираєш
Ті межі буття й небуття.
Ти просто так диво приймаєш.
І легкість весь світ огорта,
Добро серце в сонце малює....
Та неба всього висота
Здається й польоти згайнує,
Щоб вмитись криштальним, легким,
Як пух тополиний, як мрія,
Твоїм, дитя, сміхом ясним,
Що й простір далекий зігріє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694808
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.10.2016
автор: Мар’я Гафінець