Ти нагадала мені, що я живий,
Тією посмішкою, дитячою, можливо,
В очах твоїх я утонув на мить,
І що раніше було стало не важливим,
Торкнувшись губ твоїх, мій подих завмирає,
І серце б’ється як листя від дощу,
В обійми ніжно тебе я огортаю,
Ти лиш моя…Тепер не відпущу,
Я Богу дякую за те, що ти знайшлася,
Що стежки наші з’єдналися в одну,
Що зустріч ця, на щастя, відбулася,
Бо лиш з тобою відчув, що я живу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694901
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2016
автор: Дмитро Лісаєв