Час диктує свої правила, свої закони.
Час невпинно змінює рамки, кує шаблони.
Час ковтає живих, пропонує взамін тишу.
Час щоразу говорить: "Ніц їм тут не залишу".
Він пише:
"Відколи міста тут будуються
не колами, а квадратами,
я більше нічого не чую,
нічого не відчуваю, брате.
Відколи прийшов на ці землі,
зорі змінили координати.
Тож повертатися стало важче,
та я повертаюся, брате".
Час лишає по собі руни або руїни.
Час копає рови та зводить високі стіни.
Час ковтає міста, пропонує взамін тишу.
І повторює вперто: "Ніц їм тут не залишу".
Він пише:
"Відколи тут людей стало більше,
ніж було до мого приходу,
я зовсім нічого не їв,
я постійно пив одну тільки воду.
Відколи роздав весь свій хліб,
рятуючи крихти цього народу,
я почав цінувати час,
тому повернутись маю до сходу".
14.10.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694923
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2016
автор: три крапки