Поки ти мирно спиш, він сидить у холодних окопах.
Поки ти тусиш у барах, він дивиться в свій приціл.
Ти йдеш по вимощеній бруківці, а він - по тро(у)пах.
Ти не знаєш "як жити", а в нього - єдина ціль.
Щоб за вікном лиш гуркіт машин, а не БТРів.
Щоб поряд кохана людина, а не автомат.
Щоб не землю рити, а стоси паперів.
Щоб місто дітьми шуміло, а не взривом гармат.
Спіть мирним сном, ті хто назавжди поснули.
Здоров'я і віри вам, хто ще досі в бою.
Молю у Бога, щоб ви всі повернулись.
І дякую, що захищаєте землю мою.
[url="https://vk.com/ptashka_eka"]НАТИСНИ ТУТ[/url]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694930
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.10.2016
автор: Катерина Пташка