У пошуках надії,
Я тайно звертаюся до свого Месії,
Щоб під сказав мені наступні дії,
На моєму шляху до мрії.
Я молюсь тільки свому Богу,
Щоб втамувати підсвідому тривогу,
Бо не надіюсь на його допомогу,
І самому боритись за перемогу.
Я підхопив посеред розмов,
Котрі зі мною вів Богослов,
Що все відбувається знов,
Відтоді до Бога втратив любов.
Часто оглядаюсь в ті дні,
Коли в моїх очах горіли вогні,
Вони тепер десь вдалині,
Жевріють в чужому вікні.
А зараз я входжу в туман,
це день зализування ран.
Можливо, це все обман,
Та зараз - це мій план.
Яка ж то все-таки печаль,
У невідому даль,
Нести свою сталь.
Шукати у всьому мораль,
Заховану під власну вуаль.
Невже в житті нічого не змінити ?
Нічого не почати, ніщо не припинити ?
Хто ж зміг усіх нас ув'язнити,
Щоб ми даремно мали жити ?
У тексті поезії,
Ніби тому алюзія,
Що наш вибір ілюзія,
А буття свідома оказія.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694972
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2016
автор: Makkilan