А пізня осінь - час меланхолії,
Безмежного кохання до дощу.
Від запаху твого я часом млію,
Усе тобі, як Бог, ураз прощу.
Дерева всі такі прекрасні:
Залені ще і жовті вже, й червоні.
А пізня осінь - то період щастя,
Я жити хочу в твоєму́ полоні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695004
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2016
автор: Julia :)