[b]Звичайний пастух, але з вірою в Бога,
Мене завжди веде лиш до нього дорога.
В царстві Господнім є цар споконвічний ,
Може і буде порядок там вічний.
Та не сталось як мало так бути
Держава Господня довіку забута?
Сказав для Саула одвічний пророк,
Знищиш амелекітян їм покажеш урок.
Та Саул не послухав пророка, самовпевненим став
І проти священного Бога повстав.
І тоді Бог для Ізраїлю вибрав царя
Із пастуха він створив государя.
І Єлеєм помазав Самуїл Давида на царство,
І велике довірив йому Господарство.
Каменем переміг Голіафа могутнього
Бо був помазаним Бога всемогутнього.
Став зброярем, а згодом царем…
Саул відійшов від могутнього Бога,
Похитнула його темна дорога…
Слава Саула у минуле хилилась,
А корона його до Давида покотилась.
Царем став вірним Давид,
Про державу він дбав, а не просто на вид.
Розквіт держави, нові науки,
Ремесла нові золоті у правителя руки.
Столицю у розквіт привів,
І віру Господа на п'єдестал розвів.
Та не сталось тут дива на шлях гріха правив,
Вірного друга на смерть він відправив.
Адже дружину його полюбив,
Тому і життя друга згубив.
Бог покарав, і дитя на небо забрав,
Та Давид каяття щире ввібрав,
І Соломона як сина Господь дарував…
[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695039
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.10.2016
автор: Ростислав Мельничук