Так вже дістали заборони -
туди не йди, те не роби.
Чужі, нав'язані закони.
По суті, ми усі раби.
Так часом хочеться нестерпно
зробити крок кудись за край.
Як кажуть люди в нас дотепно:
згоріла хата - гори сарай.
Але обов'язки як гирі
стотонні ланцюгом до ніг.
Ні кроку вбік, хоча й нещирі
такі стосунки. Як батіг,
що слід глибокий залишає
в душі. Хоча давно вже звик.
І ти стоїш. Й ніхто не знає
що рветься із грудей твій крик.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695084
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2016
автор: Юлія Сніжна