Ода березі
,назва від фіга
20.08.2010
жовтень 2010
перша частина
Тепер я розумію,білая березо,
нічого не може бути живіше ,аніж людина,що відчуває співчуття до іншого.
Я існую,сную,коли не співчуваю.
Я прийшов ,стою ,чекаю,чигаю,роблю круги,
Її чекаю,її шукаю ,ту іншу рибоньку мудру ,що дурниці здійснюючи досвід набирає.
Давай ,берізонько білая,з тобою я поговорю.
Сумуєш?Так,як я тебе розумію.
Я надихався веселящого кисню і сміявся від самотності ,як ти,бадьорячого.
Як тебе я розумію. Тут ти стоїш ,амазонко,
І серед тебе й сестер Твоїх, сестер-леді,немає парубочої статі.
Сумуєш ,сумуєш, слів таких поганих як ,,падло,, не полюбляєш.
У кожного ,хто навколо тебе і Паляниці (крамниці)ходить людина ,
у нього свої турботи . Дванадцять грішників засіли в ньому ,
Дзвенять і цокають годинники у них ,тринадцяту годину оберігаючи ,
у них свої турботи, спішать,дванадцять грішників їх кваплять,
А щоб поговорити з тобою: ,,немає часу!,,
Свої турботи . Ти їх слухаєш і долю-судьбу-усадьбу свою втрачаєш.
Вони тебе вбивають ,а ти не заперечуєш,березо,
Ти не заперечуєш енергію і сік свій подарувати ,
Тільки б не вбивали,і не пиляли і не мовчали,
З тобою щоб говорили,березо.
Ах,знав би я ,що за натхнення зглянулося на Сергія,
Коли писав про тебе віршоваріння.
Сумуєш ти ,березо.
Березо,повторююсь,давай я пісню заспіваю тобі .
Стіну собі в свідомості я намалював .
Я- Сайлер .Я -...дванадцять грішників в мені ,
Тринадцятий, негрішний,постукався
Або я до нього дзвонив ,себе, на хрест себе повісивши
Разом з ним колись у мислях і сльозах.
О,чому ж такий жорстокий наш світ?
Співчуття...
у кожного свій шлях...
є борці , але що їм заважає співчувати?гнів?
земля скипає спіраллю піді мною .
булавка пісню свою говорить .
за співчуття ми тобі подаруємо щастя ,але я же не живу ,
я страждаю . стражденно...а співчувати ...так я же може більше можу .
із співчуттям разом як ти ,білая березо ,як ти клене одинокий ,як я же
як я тебе розумію. Я прийшов у цей світ один. Але не хочу іти один .Я одинокий ,самотній і таким лишуся .О,мудрий дубе ,як ти я стою на місці ,як ти ,клене ,я стою на місці ,але усе ж ступити можу крок. (Як твої діти по землі )
О,сонце ,Ра!Що світлим духом тебе обзивають ,сину і божа матір Марія ,
Скажи ,коли її я знайду ,себе любов'ю тебе березо я зцілю
і полечу ...коли її знайду ...
... нічого не може бути дорожчим розуміння того ,що співчуття до іншого робить нас людьми ...
Ми стіну собі збудували у своїй свідомості ,в душі і дусі
Тепер її довбити руками молотом Сергія .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695146
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.10.2016
автор: dominic