Я вже втомилась, хочу тишини,
Спокою прагну, затишку, тепла.
Нажаль не знала щастя я ціни...
Та й знать напевно я ж то не могла.
Покрила душу холодом імла.
А я кричу, я задихаюся від болю.
О Боже, я ж щасливою була,
А що тепер, я втрапила в неволю.
А що тепер, куди ж мені піти,
І де знайти краплиночку надії?
Я в нікуди писатиму листи,
Про свої нездійсненні мрії.
Це крик душі, це крик страждання,
Це біль нестерпний і страшний.
І вже немає в серці сподівання,
Що знову буде, буде день ясний.
18.10.2016 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695236
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.10.2016
автор: Яна Шевчук