[u]Сьогодні той день, коли народилася моя мама. Але, на жаль, її давно немає з нами.[/u]
Давно хотіла розказать
Я вам про маму:
Її молитва і сльоза
Усюди з нами.
Рятує нас і береже
Від зла-напасті:
Яким не був би вік уже,
Не дасть пропасти.
Легенду знали про дітей,
Що річка вкрала?
Шукали їх – нема ніде –
Під лід загнала.
Гаряча ж мамина сльоза
Лід розтопила,
Живих устигли розпізнать
Доньку із сином.
Щоби сильнішою була
Рідна матуся,
Летіти буду до села,
Тай пригорнуся.
Й тоді гірка її сльоза –
Не зранить серця,
Я очі зможу ці назвать:
«Мої озерця…»
І зацвіте матуся враз,
Немов лілея,
Легка і ніжна, кожен раз –
Найкраща фея.
Вона рятує й береже
Від зла-напасті.
Яким не був би вік уже, –
Не дасть пропасти.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695258
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.10.2016
автор: Ганна Верес