Я все своє життя вважав
Що люди - це вiдкритi книги
І міг читати їх інтриги
Коли нiхто не заважав
Я дії їх передбачав
Після хвилини спілкування
І вже закони існування
Таких людей я добре знав
І думав - буде завжди так
Дедалі ж більш ставав сильнішим
Людей же зустрічав простiших
І розумів їх як відьмак
Та раптом я зустрів її
Шнурочки- брови, карі очі
На неї я б дививсь до ночі
Не відривався й у ві сні
Вона так вразила мене
Своєю чистою душою
Немов джерельною водою
Яку не кожен бо знайде
От тільки зрозуміть її
Не зміг хочь довго намагався
І хай багато спілкувався
Не знаю що їй на душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695320
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2016
автор: Korefey