У тебе анамнез - суцільна динаміка:
Загострення-спади, істерики-спокій.
Не знаю, що треба наразі - чи праника
Чи знову дістати батіг? Шум і Кроки,
Відлуння відлунь і багатоголосся
В твоїй голові, як навколо - лиш тиша.
Посипати попелом сірим волосся
Так хочеш, та все ж твій діагноз невтішний.
Підсісти на чарку, принадивши змія,
І бачити те, що від інших приховано -
Можливо, це вихід, - втручатись не смію,
Достатньо вже мною реальність попсована.
У тебе в епікризі дуже накреслено,
Так ніби є сумнів у доброго лікаря.
Та букви літають, стривожені веснами,
І знов рецидив серед ночі - так прикро. Я
Тебе розумію, бо ж легко - зламатися
(самій же ж траплялося сходити з розуму).
Без зайвих думок і без зайвого пафосу
Ти пишеш свої мемуари і стосами
Ти ніжно складаєш кудись у куточок
Модняві скетчбуки, замАрані почерком
Знервованим, дрібним, і кожен листочок
Закінчуєш довгим спотвореним розчерком
Дешевої ручки. Свої ілюстрації
Малюєш ночами і пишеш рецензії…
А потім - лиш кава й цигарки. З прострації
Ти вийти не можеш з напором суспензії.
У тебе анамнез - суцільна динаміка,
І лінії кривлять між осінню й веснами.
А поки - іди, зачекалася "сталінка"
Зі стінами, де все життя перекреслене.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695407
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 19.10.2016
автор: Червоний Мак