Думками хочу поділитись
їх глибиною , їхнім злом .
Що деколи я хочу вбитись ,
а деколи когось -ножом .
Що можу біль я причинити всім тим , що люблять так мене ,
не знаю це нормально може
робили вже ж колись таке .
Я хочу ,щоб усі страждали -
горіли в пеклі на вогні :
Всі ті які мене забули
всім тим я нагадаюсь увісні.
Про те ,що в дружбі вічній клялись
і те як поряд будуть , не підуть .
Я хочу ,щоб вони згадали
і знали - де б не були їх знайдуть .
Я хочу лицемірів повернути самих до себе лобом в лоб ,
щоб між собою спілкувались -
лягали всі в брехливий гроб .
А ще ,я хочу показали всім тим, що день і ніч кричать
ту чорну яму з глухим ехом -нехай самі у ній сидять.
Всіх тих ,які ридають без причини і так жаліються на все
соленими сльозами напоїти , наповнити сльозами тими все .
Всім тим ,які себе так люблять побити їхні дзеркала і щоб нещастя набирались ізгорда дивлячись туда.
Так , я брешу , я не борець за справедливість ,
і перебільшую усе
мені байдуже , що вони зробили
байдуже хто вони і де.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695447
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2016
автор: Евеліна Фрай