Море було надто тепле і надто зелене,
Я стоячи читала рибам вірші напам'ять,
Про це сонце пекуче і життя шалене,
Так ніби вони у тому щось тямлять.
Читала так голосно, ніби вони почують,
Як з невичерпністю моря їм пощастило,
про кораблі, що, мов надії, мовчки дрейфують,
І засинають поволі, бо задощило...
І слухають втомлені чайки і небо прозоре ті рими,
І слухає всесвіт сумний безмежжя незнану мову,
Щось є в цім пейзажі тепле й незриме,
Як море, що хвилі до ніг накочує знову.
І так необачно, але в щедрім мовчанні,
Воно залишає про себе мушлю мені на згадку.
Риби кажуть, що не втомились
І я читаю їм вірші спочатку... ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695481
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.10.2016
автор: Аліна Олійник