Щоб ти жив у епоху змін.
Китайське прокляття
А я живу в епоху вічних змін
З часів іще, напевне, Мономаха –
Наврочив хтось. І меле час не млин –
Століття йдуть приречено на плаху,
А я живу, як проклята. Живу,
Хоча Великий льох давно розрили,
Привласнивши козацьку булаву,
Наклавши диби, аж напнулись жили.
Та я живу на зло епосі змін.
Її переживу хоч на годину,
Допоки перемеле часу млин
Мою біду на білу хмарку пилу.
І спрагло волю питиме Дніпро,
Наповнюючи вічним щастям вени.
І сходитиме сіяне добро
Новим життям, як пагоном зеленим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695487
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.10.2016
автор: ptaha