Ще ніч не підняла своє крило,
Як місяць допливав останню милю,
Він ненароком розбудив село,
Коли роса травиці ноги мила.
Спустився ранок. Осінь на порі.
Красою хоче всіх зачарувати:
То хмаркою пливе вона вгорі,
То бурею заходиться карати.
Або застигне в золоті дібров,
Дощем за теплим літечком заплаче,
Коли ж наллє калині свіжу кров,
Збентежить моє серденько, гаряче.
Я осінь цю по-своєму люблю,
Немов сестру, щоразу виглядаю
І Бога про одне лише молю,
Дай жити без війни у свому краї.
6.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695605
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.10.2016
автор: Ганна Верес