"Моторольна епітафія "
Не вийшло воїна із дідько
Рудий рудого відшукав
Не бігав хлопчик би де слизько
Машини б мив, стареньким став
А то за славою по крові
Промчав щодуху і … нема
Не довго кат блукав на волі,
Служив катам, аж смерть прийшла
І не сховали стіни, спини,
Шолом великий, як в царя
Нікчемна іграшка із глини
В якої гідність – борода
Від божевільні до героя
Штовхають злісні почуття
Купався карлик в інших крові
І захлинувсь без каяття
Жага убивства як прокляття
Братів рятує захисник!
Садист приблудний із багаттям
Чи ненажерливий різник ?
Якім талантом заблищала
Пихата постать двірника
Щоб з грязі в князі простувала
Скажених наймитів юрба
Не доведи Господь барану
Вершити суд над мудрецем
Не доведи Господь тирану
Предстати ніжності лицем
Тож схороніть того небогу
Він наробив чимало зла
А душу чорну босоногу
Візьме у пекло сатана. 191016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695639
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 20.10.2016
автор: nтравень