Вона йому зростила два крила.
Як зрозуміла, що уже не мила,
Сама в чужу дорогу провела
І з усміхом його благословила.
Свою удачу кинула до ніг,
Щодня за нього все молила Бога.
Своє кохання, ніби оберіг,
Йому услід послала, на дорогу.
Таким буває справжнє почуття,
Що нагороди і подяк не просить –
Аби лише коханого життя
Не стало схоже на сльотаву осінь.
2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695667
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.10.2016
автор: Ніла Волкова