Не кує у гаю зозуленька,
лише хилиться в полі верба,
чим засмучена поважна ненька,
що сумна сидить біля вікна?
Ой, поїхав синочок далеко,
довго звістки від нього нема,
лише вітер жене сиві хмари
і вночі гроза шуміла рясна.
Ой, матусю, а ви не журіться,
прийде звісточка добра і швидка,
повернеться синочок далекий
і зрадіє уся родина.
Він приїде, душа звеселиться,
повернеться до свого села,
тоді матінка знов посміхнеться,
зустрічати біжить до вікна...
17.08.32016.
Фотографія із інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695688
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.10.2016
автор: Светлана Борщ