В Грицеві хлопчик маленький живе,
В хаті, яка коло ставу.
Кожного дня про хороше нове,
Він дізнається по праву.
Заступом землю копати в садку,
Сніг відкидати зимою,
Грядку садити, ще й сам, з часнику –
Тільки пригріє весною.
Цвяха у дошку забити тайком,
Курям сипнути пшениці,
Кицю скормити також молоком,
Вчиться всього, як годиться.
Любить звичайно й сестричку свою,
Грається в ігри усякі,
Навіть за неї, горою стоїть,
Щоб не образив друзяка.
Зовсім маленький, а вже помічник –
Мамине щастя, перлинка.
Каже у відповідь: «Я ж так привик»
Хлопчик, що звати Данилко.
Ще обіцяв, що напише вірша,
Тільки-но більшеньким стане.
В нього від роду співоча душа
З щедрими дуже вустами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695711
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2016
автор: Микола Поділля