Коли в тобі лишаєшся лиш ти
Без лоску, без пихи, лише в надії,
Наводжу я невидимі мости
Понад розпук... І розпач мій - маліє...
І віщі сни збуваються нараз,
І хочеться співати й просто жити.
Та у воді надуманих образ
Всі сумніви відразу розчинити.
І миті й літери зливаються в очах
В один вітраж,де променева злива...
І знов здається: що до тебе - змах
Моїх повік, і все за мить - можливо...
Коли в тобі лишаєшся лиш ти,
Те, що на споді серця- пломеніє.
І зводяться невидимі мости
Над тим бездонням,де любов зоріє...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695725
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 21.10.2016
автор: Вадим Димофф