Мамо, мамочко пробач!
Ви не винні в тому,
Що кохаю я людину,
Яка мені до вподоби.
Вам спасибі, шо ростили,
Життю вчили і любили,
На шлях свій направляли.
Я вам за все вдячний.
Та вийшло все не так,
Як ви того бажали,
Як би вам хотілось.
Покохав я хлопця,
Мені це не наснилось.
Вам хотілося невістку,
Та отримали сумну,
Сумну для себе звістку.
Не переступлю я через себе,
Мене не змінити.
Я жив так, як ви того хотіли
Та мене, не переломити.
Підпалю всі переправи,
Провалюсь крізь землю,
Якщо таким не приймете
Візьму за руку долю
І піду за обрій.
Я залишусь людиною,
Буду вашим сином.
Говоріть, що думаєте,
Я вас зрозумію.
Та моєї думки
Вже не змінити,
Мене не перебороти.
Звісно мені вас шкода,
Місця собі не знаходжу.
Та сказати все ж вам треба,
Що не її люблю я,
А кохаю хлопця.
13.10.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695796
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2016
автор: LiBeRtInA