Поверни мені, Небо, всіх тих, хто пішов в небуття!
Ненадовго, хоча би на мить, на одну лиш хвилину.
Бо душа моя повна по вінця від мук каяття,
Що не все я зробила для них у життєву годину.
Ще хоч раз хочу глянути в очі такі дорогі,
Пригорнути до серця, потиснути теплі долоні ...
"Ви пробачте, що рідко казала це в вашім житті ...
Я люблю вас!" - скажу їм крізь сльози густі і солоні.
Та якби ж ці благання почули таки Небеса,
Я усе, що ще досі не встигла, для них би зробила ....
Ще хоч трішки побула із ними, послухала їх голоса́ ...
Й відпустила би знову у Небо на Ангельських крилах.
© Зоряна Кіндратишин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695845
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.10.2016
автор: Зоряна Кіндратишин