Озвися… Ліна Костенко

***
Дорогий  мій,  сонячний,  озвися!
Може,  й  справді,  краще  так,  -  мовчи.
Золотої  пам’яті  узвишшя.
Звідки  видно  вже  лиш  силует.

Який  печальний  пам’яті  естамп!
Мої  слова  од  болю  недоріки.
А  ти  десь  там,  а  ти  десь  там,  десь  там  –  
Як  обрій  ,  мружиш  сонячні  повіки.

Перевод  с  украинского  языка

НИЛА  ВОЛКОВА

***
Любимый,  солнечный  мой,  отзовись!
А  может,  правда,  лучше  так  –    молчи.
И  золотых  воспоминаний  высь.
Откуда  видно    только  силуэт.

Какой  печальный  памяти  эстамп!
От  боли  и  слова  мои  калеки.
Ты  где-то  там  ,  ты  где-то,  где-то  там,
Как  небо,  жмуришь  солнечные  веки.

2016


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695850
Рубрика: Поэтические переводы
дата надходження 21.10.2016
автор: Ніла Волкова