Не можна небо обійняти,
Щоб прихилити до грудей.
Та можна землю цілувати,
Що цих народжує людей!
Немає слів, щоб підібрати
Та передати почуття,
До тих, хто в руки автомати,
Взяв, захищаючи життя.
Хто смертю смерть здолав, щоб діти
Могли дивитись мирні сни.
Життя любити треба вміти,
Щоб не втікати від війни.
І смерті дивлячись у вічі,
Життя любити понад все.
Скупі молитви чоловічі
За стилем схожі на Есе.
В очах душа, як на долоні,
Цю велич духу не здолати.
Віддаймо шану їм в поклоні,
Тим, хто вступав у добробати…
20.10.2016 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695895
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.10.2016
автор: Мирослав Вересюк