Мене, кохана, знову надихаєш


Мене,  кохана,  знову  надихаєш  –  
Минає  втома  трудового  дня.
Вже  вкотре  Ти  в  онлайні  «зустрічаєш»  –  
Від  хвилювання  в  римах  метушня.
Я  «лайкнув»  двічі  –  підморгнув  Тобі.
Ти  «заховалася»  –    мені  знайома  «гра».
Лиш  на  сторінці  очі  голубі  –  
Моя  романтика  в  інтимнім  світлі  бра.
З’явилась  знову  (певно  відлучалась)  –    
Засяяв  погляд  –  світиться  душа.
Чомусь  у  серці  кров  розхвилювалась…
Щось  затягнулось  створення  вірша…
Я  в  Господа  натхнення  попросив  –  
Він  допоможе  підбрати  рими.
Надію  в  серці  знову  поселив  –  
Ми  всі  свого  кохання  пілігрими.
Є  в  кожного  із  нас  «святі»  місця,
В  «паломництво»  частенько  вирушаємо.
Знаходять  радість  стомлені  серця,
Коли  хоч  слід  коханих  помічаємо.
Чи  буде  це  сторінка  в  мережі,
Чи  міце  де  зустрілися  реально.
Вони  немов  на  сонці  вітражі  –  
Кохання  храм  прикрасять  ідеально…
Ти  знову  «посміхнулася»  мені  –  
На  вітражі-світлині  сонцем  сяєш
Хвилини  ці  щемливо  чарівні  –  
Мене,  кохана,  знову  надихаєш…

©  S.Nemo
21.10.2016

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695927
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2016
автор: Finist