Мене, кохана, знову надихаєш –
Минає втома трудового дня.
Вже вкотре Ти в онлайні «зустрічаєш» –
Від хвилювання в римах метушня.
Я «лайкнув» двічі – підморгнув Тобі.
Ти «заховалася» – мені знайома «гра».
Лиш на сторінці очі голубі –
Моя романтика в інтимнім світлі бра.
З’явилась знову (певно відлучалась) –
Засяяв погляд – світиться душа.
Чомусь у серці кров розхвилювалась…
Щось затягнулось створення вірша…
Я в Господа натхнення попросив –
Він допоможе підбрати рими.
Надію в серці знову поселив –
Ми всі свого кохання пілігрими.
Є в кожного із нас «святі» місця,
В «паломництво» частенько вирушаємо.
Знаходять радість стомлені серця,
Коли хоч слід коханих помічаємо.
Чи буде це сторінка в мережі,
Чи міце де зустрілися реально.
Вони немов на сонці вітражі –
Кохання храм прикрасять ідеально…
Ти знову «посміхнулася» мені –
На вітражі-світлині сонцем сяєш
Хвилини ці щемливо чарівні –
Мене, кохана, знову надихаєш…
© S.Nemo
21.10.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695927
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2016
автор: Finist