Рудобородий гномик

                                 «Чому  в  цей  час,  коли  панує  зло,
                                     Ще  й  він  живе,  скрашаючи  пороки?
                                     Щоб,  ним  освячене,  перемогло
                                     Падлюцтво  та  безчестя  темнооке?»
                                                                               (Вільям  Шекспір.  Сонет  67.  
                                                                                 Переклад  Д.  Павличка)

Бородатий  гномик
Любив  на  ліфті  кататись,
Рудобородий  гномик  –  
Король  бензоколонок
Не  знав,  що  ліфти  часом  –  
Такою  осінньою  дниною
Піднімаються  на  ешафот
І  опускаються  в  пекло  –  
Прямо  туди,  де  казани  нагріті,
Як  в  персональній  бані,
Топлять  їх  тільки  для  гномиків
Особливо  для  рудобородих.
Рудобородий  гномик  
Любив  точити  ляси
Зі  своїм  телефоном  улюбленим,
А  телефон  у  відповідь:
«Бу,  бу,  бу!»
Рудобородий  гномик
Любив  навперейми  з  вітром
Гнати  візок  залізний,
Всілякі  любив  алебарди  –  
Лепрекон  автомийок.
Він  сказав  ліфту:  «Поїхали!»
І  запустив  його  в  космос,
З  лимоном  залізним  в  кишені
(А  що  в  його  світі
Зроблено  не  з  металу?)
І  розпався  на  запчастини:
На  купу  різних  деталей,
Як  його  телефон  улюблений,
Коли  ним  бавляться  діти.
Не  знав  бородатий  гномик,
Що  в  рай  таких  не  пускають:
Немає  в  нього  візи
До  раю.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695942
Рубрика: Верлібр
дата надходження 22.10.2016
автор: Артур Сіренко