Мій син - моя опора і надія,
Ти серця мого радісна весна.
Ти моя гордість і дитинства мрія.
Ти просто сенс всього мого життя.
Ти вже такий дорослий, любий сину ...
Ще трохи й вилетиш із-під мого крила.
Та я ніколи не забуду днину,
Як тебе доля в подарунок принесла.
А знаєш, рідний мій синочку,
Що я і досі в шафі бережу
Ту шапочку і крихітну сорочку,
В яких тебе носила до хресту.
Я вірю, станеш у житті Людиною,
Знайдеш дорогу в своє майбуття,
Проте для мене ти зостанешся дитиною,
Моє чарівне, золоте хлоп'я.
Які б шляхи життя не були звивисті,
Батьківські заповіти пам'ятай:
Дотримуй слова і живи по совісті,
Шануй родину, мову й рідний край.
© Зоряна Кіндратишин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695973
Рубрика: Присвячення
дата надходження 22.10.2016
автор: Зоряна Кіндратишин