на пальці грушам
надихує весна
пору цвітіння й трепету
за невгамовність жилавого тіла
за п'яний біль пробудження від сну
скидає груша позаторішнє літо
і склянку п'є холодного дощу
останній злет немов останній подив
очей брунатно-воскових
на пальці грушам дихає у сповідь
лелечий крик розкритої весни
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695990
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2016
автор: Радомір