Хто співає – той журбу проганяє

[b][i]«Пісні  про  рідне  та  близьке»[/i][/b]
[i]Видавництво  «Інтер-Парк»[/i]
Лубни-2016  



         13  жовтня  із  запізненням  майже  на  тиждень  відбулось  оголошення  переможця  Нобелівської  премії  з  літератури.  Лауреатом  2016  року  став  Боб  Ділан  (Bob  Dylan  )  –  кумир  1960-70-80-х  років,  творець  рок-текстів  і  їх  культовий  виконавець  за  «створення  нових  поетичних  експресій  в  американській  пісенній  традиції».  Боб  Ді́лан  (Bob  Dylan)  —  псевдонім  Ро́берта  А́ллена  Ці́ммермана  (англ.  Robert  Allen  Zimmerman)  –  американський  співак  українсько-литовського  єврейського  походження,  композитор,  поет  і  гітарист,  з  лірики  якого  запозичено  багато  крилатих  фраз,  а  музика  вплинула  на  творчість  величезної  кількісті  композиторів-піснярів.
Рішення  цьогорічного  Нобелівського  комітету  викликало  дискусії  у  професійних  колах,  можливо,  ще  більші,  ніж  у  2015  році,  коли  літературного  Нобеля  здобула  С.Алексієвич.  І  справді,  нагороджено  нетипового  «письменника»,  який  став  відомим  не  через  літературні  твори,  а  за  тексти  пісень.
Рішення  Нобелівського  комітету  на  перший  погляд  видається  безпрецедентним  і  несподіваним,  оскільки  в  питанні  «текст  чи  автор?»  –  переміг  автор.  Можливо,  Нобелівський  комітет  у  такий  спосіб  прагне  привернути  до  себе  увагу,  хоча  щороку  рішення  Комітету  з  літератури  набуває  чималого  резонансу.  Та  цього  року  10  грудня  за  виступом  Боба  Ділана  на  церемонії  вручення  йому  диплома  стежитимуть  мільйони  людей  у  різних  країнах.    
----------------------------
Пісня  –    чи  не  найдавніший,  традиційний  різновид  жанру  лірики  в  світі.  В  сучасній  популярній  музиці  пісня  стає  найпоширенішою  музичною  формою.
Про  те,  що  «Українська  пісня  –  найкраща  в  світі»  і  «Пісня  –  це  душа  українського  народу»  ми  всі  чули  і  знаємо.  Так  воно  і  справді  колись  було.  Музичний  фольклор  був  могутньою  природною  основою  української  пісенної  культури.  Та  помаленьку  народна  пісня  вмовкла  під  безпощадним  натиском  професійно  склепаних  рекламно-ідеологічно  і  технічно  розтиражованих  московитських  продуктів  масового  споживання.
Попит  на  серйозну  пісню  потихеньку  падав.  Сьогодні  цей  процес  на  жаль  успішно  продовжується.  Варто  послухати  ті  рідкісні  краплинки  фольклору,  що  й  досі  трапляються  в  зливі  «творчих  звітів»  областей  України.  Якщо  і  є  дві-три  справді  народні  пісні,  то  безпорадне  їх  виконання  відіб'є  будь-який  інтерес  до  них.
Не  кращі  справи  і  з  літературною,  професійною,  авторською  україномовною  піснею.
За  відсутності  в  попередні  роки  державної  культурної  політики  і  інформаційної  підтримки  невеличкі,  тендітні  паростки  української  сучасної  пісні  затоптуються  важкими  ведмежими  лапами  московської  попси  і  «приблатньонного»  кацапського  «шансону».
В  маршрутках  і  таксі  радіо  звучить  завжди,  але  ніколи  воно  не  було  україномовним.  Там  грає  і  виграє  радіо  «Шансон»,  «Рускоє  радіо»,  «Радіо  Пятніца»,  «Взрослоє  радіо»,  «Ретро»,  «Ностальжі»,  «Шарманка»  і  безліч  іншого  кацапомовного  FM-непотрібу  –  розважальний  проект  для  люмпен-пролетаріату,  «відрижка  тоталітарної  культури».  На  телевізійних  каналах  справи    не  кращі.  Українські  радіостанції  і  телеканали  не  схильні  розкручувати  власні  імена.  Всі  вони  хочуть  крутити  тільки  те,  що  вже  «накрутили»  інші  –  тобто  перевірений  «хіт».
Ті,  хто  «крутять»  музику  (чи  крутять  музикою),  невисокої  думки  про  свого  слухача  і,  ставлячи  в  ефір  фігню,  нібито  «задовільняють  його  смак»,  в  той  же  час  занижуючи  планку,  і  формують  слухача  з  поганим  музичним  смаком.  
Знадобилося  25  років  «нєзалєжності»,  щоб  нарешті  Верховна  Рада  проголосувала  за  закон,  який  встановлює  35-відсоткові  квоти  для  пісень  українською  мовою  в  радіоефірі.  (Чому  не  95%  !?)
Квота  стала  для  «ефемок»  приводом  не  викидати  диски  із  невідомою  україномовною    назвою  у  смітник.  Квота  тепер  має  стати  маленьким  символом  того,  що  якщо  ти  пишеш  музику  українською,  держава  на  твоєму  боці.  І  у  твого  слухача  є  шанс  почути  тебе  на  радіо.  Наявність  квоти  також    стала  сигналом  того,  що  офіційна  влада  визнає  і  заохочує  створення  україномовного  музичного  продукту.  
Є  приємна  україномовна  поп-музика,  (дотепер  її  можна  було  слухати  лише  в  Інтеренеті).  Маємо  надію,  що  голова  нашого  українського  обивателя  не  лусне  від  напруження  і  несподіванки,  якщо  він  її  почує.  
Але  дуже  дивним  є  те,  що  55  українських  виконавців  та  музичних  гуртів  не  підтримали  та  засудили  ініціативу  міністра  культури  України  В’ячеслава  Кириленка,  що  стосується  проекту  змін  до  Закону  "Про  телебачення  і  радіомовлення"  про  встановлення  квот.  Серед  них:  Джамала,  Андрій  Хливнюк,  Тіна  Кароль,  Ірина  Білик,  Віктор  Павлік,  Віталій  Козловський,  гурт  Lama,  Наталія  Могилевська,  Злата  Огневич,  Олексій  Потапенко  (Потап),  Руслан  Квінта,  Світлана  Лобода,  «Табула  Раса»,  Ірина  Федишин,    та  інші.  
Головний  їх  аргумент  –  відсутність  сучасного  пісенного  україномовного  матеріалу.
-------------------------
Вихід  нотного  видання  «Пісні  про  рідне  та  близьке»  можна  розглядати,  як  репертуарну  пропозицію,  своєрідну  «гуманітарну  допомогу»  нашим  розгубленим  виконавцям.
Це  також  спроба  захиститись  від  тиранії  московської  маскультури.
В  пісеннику  тексти  і  ноти    44-х    пісень.  Представлено  мелодії  таких  композиторів  –  М.Герц,  С.Голоскевич,  О.Житинський,  В.Охріменко,  В.Сірий,  В.  Стариков,    О.Циганник,  М.Шевченко.  Пісні  написано  на  слова  поетів  –  М.Годунок,  С.Голоскевич,  Л.Ігнатова,  О.Іськова  В.Назарук,  С.Моренець,  О.Печора,  В.Попелюшка,  Т.Прозорова,  М.Пустовітов,  М.Серпень,  І.Стожар,  О.Удайко,  І.Федчишин,  М.Шевченко,  Л.Шмигельська.
Крім  текстів  і  нот  містяться  й  посилання  на  озвучені  пісні  та  відео  в  інтернеті.
Ідейним  натхненником,  а  також  художнім,  технічним  редактором  і  упорядником  співаника
виступив  Олександр  Печора.  Це  видання  є  пісенним  додатком  до  поетичного  збірника  «Мислити  і  жити  УКРАЇННО».  Обидві  книжечки  вийшли  за  фінансової  підтримки  Миколи  Серпня.
На    зустрічі  поетів,  музикантів,  композиторів*  –  авторів  причетних  до    поетичного  збірника  громадянської  лірики  "Мислити  і  жити  УКРАЇННО"**  і  пісенника  «Про  рідне  та  близьке»,  що  пройшла  в  будинку  творчості  письменників  в  Ірпіні  08-09  жовтня  прозвучали  деякі  з  пісень.  Їх  вживу  виконували  Заслужений  артист  України  Олена  Білоконь,  лауреат  багатьох  пісенних  конкурсів  Анатолій  Куценко,  Микола  Шевченко.
Я  «За»  створення  нової  поетичної  виразності  в  рамках  української  пісенної  традиції.  А  ви?
-------------------------------------

             Євмен  Бардаков

                 18.10.16
-----------------------
*  -  Про  творчу  зустріч  в  Ірпіні:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694635

**  -  Про  збірник  громадянської  лірики  "Мислити  і  жити  УКРАЇННО":
 http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694305

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696067
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.10.2016
автор: Віктор Ох