Боже, бачу йде людина,
Яка тягне пута благ земних
Й гордиться цим ярмом,
Що скута.
Питаю в Тебе:"Де її прозріння?
Чи не дано Тобою світле розуміння?"
Та скута воля її й душа,
А на очах сидить мара,
Що закрива від проведіння.
На світі день чи ніч
Їй це всерівно.
І лиш до золота горить її душа,
І тільки в ньому бачить вона спасіння.
Мій, Боже,бачу йде юрба
І там багато їх-
Таких самих як жінка та.
Благаю ,Батьку мій,не дай мені
Заплутатись в отій юрбі.
Вся та юрба сліпа,
Бо все життя для них- це гра.
Та я не люблю грати в гру,
Життя для Тебе,Боже,бережу.
Благаю,Отче,доведи мене
До істини святої Ти.
Дорога дуже нелегка,
Та все ж зі мною Твоя рука.
Я йду дорогою життя
Й перед Тобою вклоняюсь я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696152
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.10.2016
автор: Сорохан Алла