Коли у білий сніг вберуться коси
І мудрість зацвіте в твоїх очах,
Хвороба, біль, чи зло чиєсь підкосять,
Тримайся, і старайся пробачать,
Бо зло не може довго панувати –
Воно для рівноваги є в житті.
Час прийде не терпіть – перемагати,
Тоді настануть дні вже золоті.
Життя не може бути диво-раєм,
Смаку його не знатимеш без мук,
А найстрашніш, як за життя… вмираєш.
Собі ж за ідеал слова візьму:
Прожити так, щоб совість не згубити,
Творити так, щоб розумів мене народ,
Терпіти стільки, щоби честі не зганьбити,
Мені це найцінніша з нагород!
8.05.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696176
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.10.2016
автор: Ганна Верес