( для мого братика, який залишиться назавжи моїм героєм)
Україно, ти знай, я не здамся,
не покину й не зраджу тебе,
не віддам ось цим я поганцям
Рідну землю, що ростила мене.
Ми - солдати, бійці, патріоти,
що пішли за тебе на смерть!
До кінця ми будем боротись,
за мир, за свободу, за честь!
Ця війна, що стала між нами,
Затуманила очі й серця,
адже ми колись були братами,
як велика єдина сім'я.
І боляче нам дивитись,
як обстрілюють нашу землю,
ми достатньо вже натерпілись
від гнилого, нестерпного Кремлю.
Ми на фронті доводимо рівність,
показуєм те, що не слабші,
Покладемо за землю всю відданість,
щоб нащадкам було потім краще.
І народ наш не треба затопчувати,
Дайте волю українській нації,
досить її вже оточувати
Заздрістю, жадністю й наглістю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696261
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.10.2016
автор: дівчина з третього поверху