– Україно, Україно!
Чому плачеш, як дитина?
Чому сльози проливаєш,
Чи образу на нас маєш?
– Так. Образу на тих маю,
Що не люблять свого краю,
Що красу навкруг руйнують,
Світ цей дивний не шанують.
– Україно, Україно!
Усміхнися, як дитина.
Стали іншими усі ми.
Нас пробач з гріхами цими.
– Усміхнусь, тоді зрадію,
Як відчую людську дію,
Як душа людська проснеться,
Як краса земна вернеться.
– Україно, Україно!
Ти, як матінка для сина.
Вчиш терпляче край любити,
Щоб він став найкращим в світі.
– Вірю, вірю, сину милий.
Вірю, сокіл сизокрилий,
Будуть небо, трави, квіти.
Україні вічно жити!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696266
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 23.10.2016
автор: Валерій