Всі йдуть з життя колись, як лист торішній
У кого скінчиться від Бога вік,
Чи праведний шлях буде, чи то грішний,
Снує де тимчасово чоловік…
Від стовбура геть відірве, від гілки
І понесе у невідомий світ,
Бо як пісок той перемитий мілкий
У вимірі земних доріг та літ…
На зміну знов зросте зелене листя
І матиме новий свій з крони дах,
Хоч житиме для себе, без користі,
Чи для людей,- колись злетить, як птах…
На землю впаде, де стає на ноги
Назавжди вже,- душа – на небеса,
Куди ведуть ті тризнові дороги
Та де земна-небесна вся краса…
23.10.2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696423
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 24.10.2016
автор: Єгорова Олена Михайлівна