На руках тримаю щастя —
Мій найперший правнучок.
Він уміє посміхаться
Й робить вправно кулачок,
Щоб під щічку положити —
Спиться краще саме так.
Голос може розрізнити:
Тато, мама чи чужак.
Він навчився вже кряхтіти
По-дорослому, як дід.
На прогулянку ходити
Любить, тільки зразу ж спить.
Щоб сімейство не скучало
Й не розслабилось й на мить —
Присипляло і качало —
Може він сигнал включить.
Отоді всім зрозуміло,
Що в сім’ї найстарший він:
Вже навчились дуже вміло
«Виключать» сигналу дзвін.
Усміхаюсь я Артемці:
Вмієш всіх тримать в руках.
Щастя, мов прозоре скельце,
Не дається просто так.
(Фото из Інтернета)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696528
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2016
автор: Радченко