Наше вічне

 

Я  учора  зустрів  чоловіка.
Він    здалеку  гукнув:  «Мій  учитель!»
Упізнав  Ярослава,    як  тільки
Почув  голос,  ввійшовши  в  обитель.

Де  гармонія  з  нот  і  любові,  
Звідки  пісня  і  музика  лине,  
Насудився  йому,  козакові,
Філармонії  край  солов’їний.  

Він,  насправді,  любимий  мій  учень,
І  людина  –    життя  у  якої
З  камертоном  в  одному  співзвуччі,
І  звучанням  сопілки  дзвінкої.  
 
Квінтет  «Мікст»  виступав  чоловічий.
Із  відвідин  програми  концерту
Зрозумів,  проросло  наше  вічне,
І  притягує  всіх  нас  до  центру.

Це  і  мова,  і  слово,  і  пісня,
Це  і  музика,  та  інструменти,
Що  в  душі  від  прапрадіда,  звісно,      
З  тих  часів,  і  до  цього  моменту.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696546
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2016
автор: Микола Поділля