А давай поверне́мось хоча би на мить до реальності!
І піде́мо на каву віч-на-віч десь до кафетерії ...
Нас поглинув у себе цей світ неживий віртуальності,
Так ми скоро забудем реального світу містерії ...
Замість "мишки" - в руках мої руки тремтячі триматимеш,
Замість фото на аві - погладиш обличчя моє.
Я побачу лука́винки в твоїх очах, коли ти жартуватимеш,
І нарешті на вушко почую диха́ння твоє.
Не напишеш, а скажеш у вічі, про те, як заскучився,
Замість смайла фейсбучного - ніжно всміхнешся мені.
Без реальної близькості кожен із нас вже замучився,
Віртуальні ж стосунки - це рух в нікуди у пітьмі.
Відключи інтернет і давай у реалі зустрінемось,
Побесідуєм трохи за столиком десь в ресторації,
Глянем в очі, всміхнемося щиро і міцно обі́ймемось ...
Нам реальних стосунків потрібно зробить реставрацію.
© Зоряна Кіндратишин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696587
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.10.2016
автор: Зоряна Кіндратишин