Звабно-зблідлими блудами, хвилями
Напливають осіннії сни
Мов тріпочуться голуби крилами
І воркують-леліють вони
Заплітаються лози в узори мрій
В швидко танучий квітчастий рій
В таємничу застиглість кристалів-ночей
В затуманеність крапель, очей
І звучить ще не реквієм, вже не гопак
А фокстрот – лебединий балет
І горить в диві клен і калина-мак
І звиса журавлиний лет
О Моцарт гаїв, пий черлене вино
Дар далекий Сальєрі-зими
Смерть, заковану в саван, в холодний сон
Від розкритих небес прийми
О життя, утікай в царство вигнаних форм
В край чарівний чеканного зліпка
Від страждання і горя – в зупинений шторм
У безмежність, осліплену чітко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=69660
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.04.2008
автор: Борис Гуко