[i] [b][color="#851d1d"] Реалії життя,-
він ішов з роботи...
Не дійшов... Упав...
Земля йому пухом...[/color][/b][/i]
[i][b][color="#0c3333"]Вмить зчорніла й померкла дорога,
Вогонь вічності серце обпік...
Боже правий! Дійти б до порогу...
Не поповнити б сонму калік...
Пожалів Бог...Згасив твої очі...
Вічний спокій поклав на чоло...
Лиш душа відлітати не хоче,-
Мало радості в неї було.
І тоді, коли був синьоокий,
І тоді, коли вицвіла синь,-
Для душі - лиш безладдя потоки,
Вічна праця, самотності тінь...
Ти туди, ти сюди,- вітер долі
Гнав на рифи фелюгу життя.
Йшли роки. Ти спивався поволі,
Та зберіг всі людські почуття.
Бо ота, котра очі прикрила
В страшну мить, - все здолати змогла,-
Дала сили, зміцнила вітрила,
До людського життя повела...
Не її це вина, що трагічна
Ця дорога вела не з Канар,-
Бо Канари - то мрія одвічна,
Вічна ж праця - державників дар...[/color][/b][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696638
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.10.2016
автор: Янош Бусел