В це повірити складно,
Що є в світі таке…
Я дивлюсь безпорадно
На життя це людське.
Вранці йду на роботу,
А сусідська мала:
- В мене нові чобОти,
Мені тітка дала!
Пальтечко те худеньке,
А надворі – мороз.
Вся тендітна, маленька,
А говорить всерйоз…
Я іду поряд з нею,
А вона дріботить…
Бог дорослим суддею,
Чомусь серце болить…
- Що ти снідала, доню? -
Ось тут сцена німа,
І як постріл у скроню:
- В нас нічого нема…
- Ти голодна??? (Я хвора…)
І буденно-гірке:
- Так я ж їла учора…
(Душа входить в піке…)
- А, тобі на сніданок
Мабуть гроші дали?
Пам'ятатиму ранок,
Де мене розп'яли…
- Нема грошей у тата,
А зарплаті – кінець…
Я знайшла винувато
В сумці свій гаманець…
Руки дрібно тремтіли,
Дівча очі звело,
Щось мені шепотіло…
Люди! Що це було?!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696644
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.10.2016
автор: Любов Вакуленко