Промінь осінній виблискує десь поміж віт,
Листя пожовкле доріжку до школи мережить,
Пані поважна спинилася біля воріт,
Що ж її серце та душу сьогодні бентежить?
Приспів:
Минають дні, летять літа,
Усе в житті колись стає колишнім.
Лиш вчителя колишнього нема,
Це дар з небес, дарований Всевишнім,
Це стан душі, це місія свята.
Погляд задуманий, згадує дні молоді,
Ось вона вперше до школи і класу заходить,
Світлі голівоньки, очка ще щирі й яснІ,
Перший в житті свій урок з хвилюванням проводить.
Приспів:
В душу свою пропустила чимало пташат,
Її вклад у майбутній політ їх важливий й суттєвий.
Віддавала себе, не чекала подяки й відплат.
Учні ж упевнено линули в вирій життєвий.
Приспів:
Як побачите пані сумну біля школи воріт,
Ви її запросіть на хвилину до храму науки.
Подаруйте їй квіти, чи просто гостинний привіт.
Бо для вчителя жити без школи - нема гірше муки.
Приспів:
© Зоряна Кіндратишин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696696
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 25.10.2016
автор: Зоряна Кіндратишин